Про музей в історії Пласту

Перший пластовий музей разом з архівом був заснований у вересні 1924 році у Львові і розміщувався в окремій кімнаті першої пластової домівки на Бляхарській. Правда, це була скоріше збірка пластових памяток, як музей - Леонід Бачинський, про якого мова буде далі, вважав, що пластового музею у Львові не існувало. Цей музей вважався зниклим, але саме його експонати частково збереглись в Центральному державному історичному архіві Львова (ЦДІАЛ). В кінці 1938 році у Львові була велика виставка пластових памяток, яка формувалась в основному з речей тимчасово наданих пластунами та пластовими частинами підпільного Пласту. Після закінчення виставки прапори та інші важливі речі пластові курені позабирали назад) В цей же час Союзом Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ) накопичувалась архівна збірка в Празі, яку збирав Євген Кульчицький, але її розгромили більшовики після закінчення Другої світової війни і вивезли частково до Києва і, можливо, до Москви, хоч частину експонатів вдалось врятувати і перевезти в США. В кінці 30-х років в Франції активно розвивалось ряд пластових осередків, а в Парижі, в рамках Музею визвольних змагань, було зібрано багато пластових експонатів завдяки дочці С.Петлюри Лесі Петлюрі, яка активно в той час пластувала. Можливо, що паризька збірка вціліла до сьогодні.

В 1952 році в Клівленді (США) відомий організатор Пласту в Закарпатті Леонід Бачинський організував перший повноцінний Пластовий музей (офіційна дата заснування 28 лютого 1952 року), який через кілька років став найбільшим з-поміж всіх інших в нашій історії і продовжує існувати дотепер. Паралельно в США розвинувся ще досить великий архів ГПБ в Нью-Йорку. Щодо Канади, то відомо лише про велику виставку на ЮМПЗ 1956 року більшість експонатів якої осіли в КПС Канади під опікою Цьопи Паліїв (Торонто). Пластовий музей-архів діє також в Аделаїді (Австралія).

На початку 90-х музей Пласту у Львові створив Любомир Довбуш, а згодом його сам і «ліквідував». В цей же час при КПС України було створено крайовий музей, який так і не розвинувся в серйозну інституцію окрім, хіба, публікації у Віснику переліків нових надходжень. Згодом цю справу спробувала розвинути група з дослідження історії та музейництва Пласту «На сліді», проте вдалось зібрати лише досить значну підбірку копій документів з вищезгаданого ЦДІАЛ. В 2000 році з ініціативи 13 куреня УПЮ ім. Олекси Довбуша виник пластовий музей в Тернополі, який фактично теж самоліквідувався, а експонати в 2008 році передано в обласний краєзнавчий музей. Останньою спробою створення музею був проект Богдана Мисюги, який активно обговорювався крайовим пластовим проводом у 2001-2002 роках, проте він також не був зреалізований.

На порозі 20-ліття з часу відновлення Пласту в Україні та 100-ліття від часу заснування Пласту ідея створення повноцінного Пластового музею в Україні стала як ніколи актуальною і, сподіваємось, тепер буде нарешті зреалізована.


Інформацію надав ст.пл. Юрій Юзич, ОЗО